Важливо

3000 м над рівнем неба

Так вийшло, що за службовим обов’язком мені необхідні часті перельоти. Тепер всі вони злилися в один потік злетів і посадок, але свій перший політ я до сих пір пам’ятаю у найменших подробицях.

Дізнавшись від начальства, що лечу у відрядження, я на диво спокійно поставилася до цього факту, як ніби вже сто разів літала. Зі спокійною душею купила валізу, спакувала необхідними речами і поїхала в аеропорт.

Пройшла реєстрацію, побродила по дьюті-фрі і пішла на посадку. І тільки йдучи по рукаву в салон літака, до мене дійшов весь сенс того, що відбувається: зараз я сяду в цю залізну штуковину, відірвуся на декілька тисяч метрів від Землі і одному Богу відомо, що зі мною буде… Мене відвідала запізніла і досить безглузда думка: «Таня, а раптом ти боїшся літати? Що ти будеш робити, коли літак злетить? Зворотного шляху вже не буде! Це не маршрутка тобі-не зупиниться на будь-якому вимогу в будь-якому місці!» На що мій мозок видав геніальний відповідь: «Таня, а звідки ти знаєш, що ти боїшся літати? Адже ти жодного разу не літала… Ну переживеш як-небудь! Ну буде страшно, закриєш очі і переждешь, як у поїзді, коли на верхньому плацкарті їдеш!» Від цього якось одразу полегшало, серце заспокоїлося і перестало вистрибувати з грудей, дихати стало легше, і ноги понесли мене в салон літака.

По щасливою випадковості мені дісталося місце біля ілюмінатора. Отзвонившись рідним, я вимкнула телефон, пристібнула ремені безпеки і завмерла в очікуванні. Літак повільно поїхав до злітної смуги, став поступово набирати швидкість, розганяючись все швидше і швидше, і, як птах, пурхнув в небо. Швидкість збільшувалася, Земля віддалялася, аеропорт-машини-будинки ставали все менше і менше, а потім і зовсім зникли з виду, зануривши мене в царство хмар. На свій подив, я виявила, що я не померла і чудово себе почуваю! Так я зрозуміла, що не боюся літати, більше того, я отримую від цього задоволення! Не знаю, як хто, а я, відірвавшись від Землі, повністю відключаюся від проблем, тяготивших мене там, поринаю в хмари, в тишу, в невагомість…Я парю, я, як птах, вільна від усього, нічого не турбує і не хвилює, повна безтурботність і спокій…

Але не все так легко ставляться до перельотів. У мене є знайома сім’я, яка заробляє ну дуууже багато грошей, а на відпочинок їздила кожен рік на машині в Крим. Спочатку я думала, що вони просто жмоты рідкісні: маючи стільки грошей можна облетіти всю земну кулю, а вони шкодують якихось папірців! А потім дізналася, що справу батька сімейства – він просто боїться літаків! Щоправда, нещодавно він таки переборов себе і став літати і кожен рік тепер відкриває для себе нову країну.

Аерофобія − явище досить поширене, близько 15% населення земної кулі страждають від цієї напасті. Існує кілька загальних рекомендацій щодо боротьби з нею:

  • Перед польотом развлеките себе чим-небудь приємним: прогуляйтеся по магазинах, подивіться, куди ще летять і звідки прилітають рейси, поспостерігайте за іншими пасажирами, особливо за дітьми – це відволікає і розслабляє.
  • Сівши в літак, треба відволікти свою увагу улюбленою книгою, музикою, переглядом бортового журналу або знайомством зі своїми сусідами по кріслах. Це заспокоює, а знайомства, як правило, дуже цікаві виходять.
  • Під час зльоту, скористайтесь льодяниками, які люб’язно пропонують борт-провідники: смачно, відволікає увагу, зменшує шум у вухах. Щоб абстрагуватися від ситуації, можна знову-таки послухати улюблену музику або закрити очі і помріяти або згадувати про щось приємне.
  • Якщо вийде, спробуйте заснути. Так і час пройде швидше, і на місце призначення ви прибудете бадьорими і відпочили.
  • Не забувайте про дихання. Як би не було страшно – дихайте спокійно, думайте про хороше.
  • Якщо є необхідність, прийміть заспокійливі засоби. Багато в якості такого засобу використовують алкогольну продукцію з дьюті-фрі. Це розслабляє і заспокоює (згаданий мною батько сімейства саме так свою аерофобію і вилікував). Однак захоплюватися спиртним не варто: на висоті воно діє на організм зовсім по-іншому і може призвести до непередбачуваних наслідків.

У кожного свої рецепти і ритуали щасливих перельотів. Я ж вважаю, що в будь-якій справі головне – це позитивний настрій. Коли я лечу в країну призначення, мене гріє думка про зустрічі з новими людьми і місцями, коли лечу назад – думка про те, що лечу до себе додому, до своїх рідних і близьким. І тоді нічого не страшно. Авіаперевезення відкрили нам можливість за кілька годин потрапити в будь-яку точку світу. А в деяких ситуаціях – це єдино можливий спосіб потрапити в місце призначення. Не дозволяйте своїм страхам взяти над вами верх і позбавити можливості пізнати цей величезний і дивовижний світ! Як сказав знаменитий Леонардо да Вінчі: «Випробуй один раз політ − і твої очі навіки будуть спрямовані в небо». І це дійсно так! Одного разу ризикнувши, ви відкриєте для себе зовсім новий світ!

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *